Як політика залучення депозитів НБУ збільшує державний борг

Депозити проти кредитів

Всі процентні ставки НБУ залишаються значно вищими інфляції, що призводитиме до додаткових збитків позичальників кредитних коштів та додаткових прибутків банків. В таких умовах українська економіка функціонує вже 2 роки.

Високі реальні процентні ставки стимулюватимуть вилучення коштів з економіки у гривневі активи та стримуватимуть кредитні процеси. Абсолютно необгрунтованим є намагання НБУ проводити одночасно і політику приваблення гривневих активів, і політику сприяння кредитуванню.

Згідно з монетарною теорією — це два протилежних напрямки політики, які не можуть реалізовуватися одночасно, оскільки ключова процента ставка, за визначенням, є базовим регулятором попиту на кредити та схильності потенційних вкладників до заощаджень. Якщо її рівень втричі перевищує інфляцію — це формує стимули до спрямування коштів із реальної економіки в банківську систему, а не навпаки.

Представники НБУ намагалися переконати аудиторію, що кредитування в Україні активно відновлюється. Насправді — це не відповідає дійсності. Рівень банківського кредитування економіки за рік скоротився з 20% до 15% ВВП та продовжує скорочуватися і далі.

Існування строкових 3-місячних депозитних сертифікатів НБУ в нинішній системі монетарного регулювання також викликає багато заперечень.

Даний інструмент перешкоджає спрямуванню коштів боргового ринку на потреби фінансування дефіциту державного бюджету та кредитування бізнесу. Натомість користі цього інструмента для залучення строкових вкладів населення — небагато. За статистикою 60% гривневих вкладів належать 1% вкладників. Таким чином політика приваблення гривневих депозитів більшою мірою збагачує багатих, ніж реально забирає кошти із споживчого чи валютного ринків.

Політика приваблення гривневих активів дуже дорого обходиться економіці і оплачується коштом державного бюджету. Це — доволі легко вирахувати. За 2023 рік приріст строкових гривневих депозитів бізнесу та населення в банках склав +183 млрд. грн. В 2023 р. НБУ виплатив банкам 91 млрд. грн процентів за депозитними сертифікатами. При цьому облікова ставка в середньому була вдвічі вищою за інфляцію.

Таким чином витрати НБУ на приваблення 1000 грн строкових депозитів обійшлися у: (91/2)/183*1000 = 221 грн за кожні 1000 грн залучених на гривневі депозити коштів! Ці 221 гривні наступного року перекладаються на збільшення державного боргу, оскільки недоотриманий до державного бюджету прибуток НБУ доведеться компенсувати новими державними запозиченнями.

Читайте також: Інфляція сповільнюється: чому НБУ зберігає політику дорогих грошей

Що відбувається з державними фінансами

Роль високої облікової ставки у валютній стабілізації не слід перебільшувати. Варто пам’ятати, що Україна за 2 роки війни отримала понад $80 млрд. зовнішньої допомоги, з яких понад $60 млрд. НБУ витратив на підтримку валютного курсу (75%!).

Структурний дефіцит платіжного балансу сягає понад $30 млрд. на рік і кожного місяця НБУ витрачає $2−3 млрд. на підтримку обмінного курсу з валютних резервів (які, до речі, переважно сформовані урядом). Де буде валютний курс, якщо НБУ припинить продавати валюту на ринку? Чи допоможе тоді рівень ставки у 15 чи навіть 30% річних? Усі гривневі строкові вклади населення становлять лише 4% ВВП, тоді як структурний дефіцит платіжного балансу 16% ВВП, а товарний зовнішньоторгівельний дефіцит — 15% ВВП.

Однак, на даний час валютна ситуація залишається контрольованою. Станом на кінець квітня 2024 р. офіційні валютні резерви є достатніми для підтримання курсової стійкості в короткостроковій перспективі. Їх обсяг становить понад $40 млрд. і є еквівалентним 5,5 місяців імпорту.

Стабільність банківської системи також не викликає сумнівів. Дохідність активів банків знаходиться на рекордних у світі рівнях, показники ліквідності та адекватності капіталу банків значно випереджають нормативи, прибутки банків є історично рекордними.

Збереження жорстких монетарних умов стримуватиме залучення позикових коштів банків у реалізацію інвестиційних проектів та створення робочих місць, стримуватиме повернення біженців та перспективи відновлення.

Ресурси банківської системи, її посередницька активність повинні грати адекватну роль у підтримці воєнної економіки. Нижча облікова ставка та більша доступність позикових коштів для виробників могли б сприяти покращенню зовнішньоторговельного сальдо, що знизило б валютні ризики.

Автор:

Завідувач кафедри у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана Данилишин Богдан